Література, як і життя, має свою ціну. На жаль, ця війна забрала тих, хто творив новітню історію України, боронив нашу мову та ідентичність — як словом, так і зброєю.
Володимира Вакуленка,
Вікторії Амеліної,
Максима Кривцова
та багатьох інших, чиї рукописи обірвалися, а життєві шляхи трагічно завершилися.
Учні читали їхні вірші , запалюючи свічки як символ вічної пам’яті та світла, яке вони залишили по собі.
Кожна їхня книга — це свідок нашої історії та заклик до боротьби за правду і свободу.
Це не просто скорбота. Це усвідомлення того, що українська культура є фронтом, на якому ми не маємо права програти.
Слава Україні! Героям слава! Вічна Пам’ять! 



